Історія паперокручення. Історія техніки "Паперокручення"

Паперокручення – це дуже популярний вид рукоділля. З допомогою цієї техніки можна зробити величезну кількість листівок, картин, скриньок та інших цікавих штучок. Історія створення квілінгу сягає в далеке минуле. І нехай багато чого змінилося в цій техніці, але залишилися вишуканість і чарівність, які не поступаються тим, що були властиві виробам давно минулих століть.

Що таке квіллінг

Історія виникнення квілінгу дуже цікава і багатогранна. Саме слово має англійські корені й у перекладі означає «пташине перо». І це невипадково. «Цеглинки», які з допомогою цієї техніки роблять з паперу, за формою схожі на пір'я птахів. Також відомо, що середньовічні ченці, які одні з перших стали створювати квіллінг-фігурки, скручували смужки паперу за допомогою пташиного пера.

Назва цього мистецтва далеко не одне. Квіллінг також називають бумагокручением.

Історія виникнення квілінгу: шлях у Європу

Про філігранної обробки паперу було відомо ще в Стародавньому Єгипті, жителі якого для виготовлення фігурок використовували папірус. У XVI столітті це мистецтво з'явилося і в Європі. Зокрема французькі та італійські монахи з допомогою техніки квілінг майстрували маленькі вироби, а потім ними прикрашали і обрамляли ікони. Це було дешевою альтернативою золотою та срібною філіграні. Також цю техніку використовували у створенні медальйонів і кулонів. Можливо, саме сильний вплив церкви вплинуло на той факт, що історія квілінгу в цих країнах асоціювалася швидше з культурними подіями, ніж хобі.

Діставшись до Англії, квілінг став дуже популярним серед представниць знатних сімейств. На той момент вартість паперу, особливо кольоровий і високоякісної, була дуже висока, тому цей вид рукоділля був предметом захоплення дам тільки з вищих верств суспільства.

Пізніше в багатьох європейських країнах стали випускатися журнали, де докладно описувався процес створення різних штучок з допомогою цієї техніки, наприклад, рам для картин, коробочок для чаю, шкатулок, кошичків. Історія квілінгу тоді дійсно переживала розквіт. Відомі факти організації цих навчальних курсів з бумагокручению в елітних навчальних закладах. Навіть деякі короновані обличчя захоплювалися цим мистецтвом. Зокрема дочка Георга II, Елізабет, годинами займалася створенням хитромудрих паперових шедеврів. Одного разу вона піднесла своєму лікарю незвичайний подарунок у вигляді ширми, виконаної в техніці квілінгу. Трохи пізніше та іншими відомими обличчястостями було гідно оцінено це паперове мистецтво. Їм, наприклад, захоплювалися королева Марія і цариця Олександра, Джейн Остін і сестри Бронте.

Квіллінг в Північній Америці

Колонізатори «привезли» квілінг в Північну Америку. Там в першій половині XIX століття не тільки заслужив популярність як декоративно–прикладне мистецтво, але і став використовуватися червонодеревцями. Вони застосовували квілінг у виготовленні коробочок і скриньок, в яких робили вставні стінки, декоровані квіллінг-елементами. Ця незвичайна обробка отримала назву «мозаїка».

Забуття

В кінці XIX століття популярність квілінгу пішла на спад, практично до цілковитого забуття. Лише деякі дами того часу захоплювалися ним, заповнюючи, таким чином, свій вільний час. На самому початку ХХ століття цей стиль був майже забутий, щоб знову відродитися в сучасності.

Сучасна історія техніки «квілінг»

Через кілька років принцеса Англії, Єлизавета, відродила квілінг. Вона захопилася цим хобі. І, так сказати, подала такий же приклад іншим. Багато творіння Єлизавети стали експонатами лондонських музеїв.

Шанувальники квілінгу є у всьому світі. Наприклад, в Англії в 1983 році любителі цього мистецтва створили справжню корпорацію «Квіллінг-союз Англії», куди може написати лист житель будь-якої країни і континенту, щоб отримати пораду або почути думку фахівця про своєму новому шедеврі. З ініціативи членів цього союзу в 1992 році було організовано проведення першого Міжнародного фестивалю квілінгу. В рамках цього заходу було влаштовано безліч виставок, на яких можна було побачити старовинні вироби і сучасні твори, створені шляхом бумагокручения.

З квілінгу було проведено дві великі виставки. Перша з них проходила в Лондоні в 1927 році. А друга на півстоліття пізніше, в 1988 році в Нью-Йорку. В залах галереї Флоріан-Папп виставлялися на продаж воістину шедевральні речі, виготовлені цією технікою.

Внесок Кореї в розвиток квілінгу

Як і у випадку з орігамі, техніку квілінгу довели до досконалості в азіатських країнах, конкретно в Кореї. Твори європейських майстрів цього стилю не носили такого масштабного характеру, як корейських. Вони першими стали створювати фігури високої складності і неймовірної краси. Так, історія квілінгу не починалася в Кореї, але саме там з скромного хобі ця техніка перетворилася на вид мистецтва. У Південній Кореї діє "Асоціація любителів паперової пластики", яка об'єднує послідовників різних напрямків паперового творчості.

Слід зазначити, що в корейській школі квілінгу дещо інші канони і традиції, ніж в європейській. Роботи майстрів Європи в основному зроблені з невеликої кількості деталей; вони дуже лаконічні, схожі на мозаїки, є прикрасою для листівок та рамочок. Європа завжди поспішає, тому воліє швидкі техніки. Майстри Сходу навпаки, у всьому ретельні. Вони створюють речі, що нагадують шедеври ювелірного мистецтва. В їх роботах відчувається розкіш і захват. В них, ніби об'ємні мережива, нитки сплітаються із сотень дрібних деталей.

Історія походження квілінгу розповідається тільки в літописах та історичних нарисах, адже до наших днів збереглося дуже мало середньовічних шедеврів. Причиною тому служить недовговічність і неміцність папери. Звичайно, зараз якість паперу зросла в кілька разів, що дозволяє створювати з допомогою квілінгу і філігранні об'ємні підставки, і вази для цукерок, і багато іншого. Хочеться сподіватися, що історія квілінгу буде продовжуватися і в майбутньому майстри навчаться створювати ще більш цікаві шедеври з паперу.